Сторінка психолога за посиланням https://sites.google.com/view/psyholog-yunga/%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0-%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0
Булінг (bullying, від анг. bully - хуліган, забіяка, задирака, грубіян, насильник) — це форма психічного насильства у вигляді тиску, дискримінації, цькування, бойкоту, дезінформації, псування особистих речей, фізичної розправи.
Мотивацією до булінгу стають заздрість, помста, відчуття неприязні до жертви, прагнення підкорювати собі, боротьба за лідерство, потреба в підпорядкуванні лідерові або нейтралізації суперника; зіткнення різних субкультур, цінностей, поглядів і невміння толерантно ставитися до них; агресивність і віктимність; наявність у дитини-жертви психічних і фізичних вад; відсутність предметного дозвілля; бажання принизити заради задоволення, розваги чи самоствердження; потреба в самоствердженні та навіть у задоволенні садистських потреб окремих осіб.
Рольова структура булінгу має три елементи:
- булер, або булі: переслідувач, агресор;
- жертва;
- спостерігачі.
З огляду на практичні спостереження можна визначити такі форми шкільного булінгу:
1. Фізичний шкільний булінг - умисні поштовхи, удари, стусани, побої, нанесення інших тілесних ушкоджень, різного виду знущання, образливі жести або дії, пошкодження особистих речей та інші дії з майном (крадіжка, грабіж, ховання особистих речей жертви), фізичні приниження тощо. Сексуальний булінг є підвидом фізичного та означає дії сексуального характеру. Його важко розпізнати, тому що жертва сексуального булінгу панічно боїться розповісти про це дорослим, замикається в собі, постійно плаче на самоті, категорично відмовляється надавати будь-яку інформацію, може вчиняти спроби суїциду.
2. Психологічний шкільний булінг— насильство, пов'язане з дією на психіку, що завдає дитині психологічного травмування шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно заподіюється емоційна невпевненість жертви. До цієї форми належать:
- вербальний булінг: образливе ім'я, з яким постійно звертаються до жертви, обзивання, поширення образливих чуток, словесне приниження, бойкот та ігнорування, залякування, використання агресивних жестів та інтонацій голосу для примушування жертви здійснювати певні дії, систематичні кепкування з будь-якого приводу (від національності до зовнішнього вигляду дитини), задерикуватість, ігнорування або ізоляція (жертва навмисне ізолюється, виганяється або ігнорується частиною учнів або всім класом), психологічне приниження, погрожування тощо;
- вимагання (грошей, коштовних або інших речей, їжі, примус що-небудь украсти);
- кібербулінг — новітній спосіб знущання з використанням електронних засобів комунікації, який охоплює: приниження та цькування за допомогою мобільних телефонів, гаджетів, Інтернету (пересилання неоднозначних зображень і фотографій, обзивання, поширення чуток, знімання на відео бійок чи інших принижень і викладання відео в мережу Інтернет, цькування через соціальні мережі тощо).
Діти, які стали жертвами булінгу. проявляють такі (зокрема патологічні) особливості поведінки:
- вони прикидаються хворими, щоб уникнути походу в школу;
- бояться самостійно йти в школу та зі школи, просять проводити їх, спізнюються на уроки;
- їхня поведінка значно змінюється в бік віктимності;
- у них спостерігаються явні симптоми страху, що полягають у порушеннях сну й апетиту, нічному крику, нервовому тику, відлюдкуватості і скритності;
- у них виявляють рваний одяг або пошкоджені речі;
- вони часто просять дати грошей або крадуть їх;
- у них знижується якість навчання, вони втрачають інтерес до улюблених занять;
- мають постійні рани, гематоми, синці та інші травми;
- вони мовчазні, не хочуть іти на контакт;
- як вияв крайнього ступеню: можуть здійснити суїцид.
Дорослі, коли дитина повідомила, що вона є жертвою булінгу, повинні говорити:
1. «Я вірю тобі». Це допоможе дитині зрозуміти, що ви готові допомогти їй вирішити цю проблему.
2. «Мені дуже шкода, що це відбулося з тобою». Дитина відчуватиме, що ви намагаєтеся зрозуміти її почуття.
3. «У цьому немає твоєї провини». Дитина розуміє, що вона не самотня в подібній ситуації, ідо деяким її одноліткам також доводиться відчувати або спостерігати різні варіанти залякувань, цькувань та агресії протягом навчання. Головне на цьому етапі - спрямувати зусилля на подолання проблеми.
4. «Добре, що ти зумів сказати мені про це». Це запевнить дитину в тому, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу та підтримку.
5. «Я люблю тебе й намагатимуся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека». Це допоможе дитині відчути допомогу, захист та дасть надію на покращення ситуації.
Рекомендації учням щодо уникнення боулінгу
- Уникай агресора та перебувай у товаристві друзів. Не заходь у туалет, якщо булер знаходиться там, не ходи в роздягалку, коли немає нікого поруч. Постійно перебувай у товаристві приятеля, щоб не залишатися наодинці з недругом.
- Стримуй гнів. Розхвилюватись у зв'язку зі знущанням природно, але саме цього й домагаються булери. Це дає їм змогу відчувати себе сильнішими. Намагайся не реагувати плачем, не червоній і не переймайся. Це вимагає значної кількості тренувань, але це корисна навичка дати відсіч агресору. Іноді корисно практикувати стратегію приведення себе в повну рівновагу, наприклад, рахувати до десяти, записувати свої гнівні слова на аркуші паперу, робити глибокий вдих або просто йти. Іноді треба навчитися робити незмінний вираз обличчя, поки ти не позбудешся небезпеки (усмішка або сміх можуть провокувати агресора на нові третирування).
- Дій хоробро, іди та ігноруй агресора. Твердо й чітко скажи йому, щоб він припинив, а потім розвернися та піди. Намагайся ігнорувати образливі зауваження, наприклад, демонструй байдужість чи вдавай, що ти захоплений бесідою по мобільному телефону. Ігноруючи булера. ти показуєш, що він тобі байдужий. Зрештою він, мабуть, стомиться діставати тебе.
- Усунь провокаційні чинники. Якщо булер вимагає від тебе грошей на обід, принось обід із собою, кажи, що батьки не дають тобі грошей. Якщо він намагається відібрати твій музичний плеєр, айфон, планшет — не бери його в школу.
- Розкажи дорослим про знущання. Учителі, психолог, соціальний педагог, класний керівник, директор школи, батьки допоможуть припинити знущання, а в разі її систематичного характеру — звернуться до компетентних органів захисту прав дитини.
- Поговори з кимось, кому ти довіряєш: із працівниками школи, братом, сестрою або другом. Вони можуть запропонувати деякі корисні поради та виправити ситуацію, також це допоможе тобі відчути себе менш самотнім.
БЕЗПЕЧНИЙ ІНТЕРНЕТ
Інтернет-технології стали природною складовою життя дітей і сучасної молоді. Комп'ютер є не тільки розвагою, але й засобом спілкування, самовираження та розвитку особистості.
Самостійне пізнання інформаційного світу дозволяє розширити коло інтересів дитини і сприяє її додатковій освіті, спонукає до кмітливості, привчає до самостійного розв'язання задач.
Всесвітня мережа також задовольняє потребу підлітків у лідерстві. Діти, які добре знають комп’ютер та Інтернет, більш адекватно оцінюють свої здібності та можливості, вони більш цілеспрямовані та кмітливі. Щоб повноцінно орієнтуватись у віртуальному просторі, дитині треба вчитися структурувати великі потоки інформації, дотримуючись основних правил безпеки в мережі.
«Толерантність серед нас»
«Усі люди мають недоліки хто більші, хто менші. Ось чому і дружба, і допомога, і спілкування були б неможливими, якби не існувало між нам взаємної терпимості» Г.Гвіччардіні - італійський історик, філософ-гуманіст.
«Людина може обійтись без багатьох речей, але не без іншої людини», - сказав один учений. Навіть на самоті вона подумки звертається до інших людей. Наприклад, коли приміряєш новий одяг або робиш зачіску, думаєш, що скажуть твої друзі, чи не вважатимуть вони тебе відсталим або «занадто» крутим. Попри все, людські стосунки нерідко спричиняють проблеми: непорозуміння, суперечки, конфлікти. Щоб запобігти цьому, треба навчитися ладнати з різними людьми. Тому тема нашої статті - «ТОЛЕРАНТНІСТЬ».
Поняття толерантність вперше почали вживати у XVIII столітті. У своєму «Трактаті про віротерпимість» видатний французький письменник Вольтер писав: «Безумством є переконання, що всі люди мають однаково думати про певні предмети». Розуміння толерантності не однакове у різних культурах, тому що залежать від історичного досвіду народів.
Давайте познайомимося із значенням слова «толерантність».
Виявляти толерантність – це означає визнавати те, що люди розрізняються за зовнішнім виглядом, положенням, інтересами, поведінкою й цінностям і володіють правом жити в світі, зберігаючи при цьому свою індивідуальність.
16 листопада – Міжнародний день толерантності.
Не всім, можливо, знайоме це слово, і, на перший погляд, звучить воно зовсім не зрозуміло. Але його зміст дуже важливий для існування та розвитку людського суспільства. Термін «толерантність» пояснюється як терпимість і здатність до встановлення і підтримання спілкування з людьми.
Для того, щоб жити в колективі, треба ставитися одне до одного доброзичливо, дружньо, терпляче, шанобливо. Неможливо подобатися всім, неможливо любити всіх, неможливо, щоб усі діти класу були відданими друзями, тому що ми всі маємо різне виховання, інтелект, бажання вчитися, характери, смаки, темперамент тощо. Але ми можемо жити в злагоді одне з одним, цінувати одне одного, приймати всіх такими, якими вони є, тобто бути толерантними одне до одного.
Толерантність – це готовність миритися з чужою думкою!
|
Пам’ятка на кожен день - Щоб тебе поважали, треба самому з повагою ставитися до оточуючих людей, не забувати про ввічливі слова. -Не обзивай товаришів образливими словами. Не давай їм прізвиськ. Не намагайся когось ударити або штовхнути. - Допомагай товаришу, не чекай, поки він попросить допомоги. - Зупини товариша, якщо він робить щось не так. - Відповідай за кожний свій вчинок. - Мало хотіти бути добрим, треба вміти ним бути. - Треба вчитися робити добро.
|